В ході аналізу декларацій начальника відділу Одеської митниці ДФС Ігоря Вадимовича Гульницького, юристи «Центру медіарозслідувань «Булава» виявили цікаву закономірність. Електронна декларація чиновника за 2015 рік в Єдиному державному реєстрі декларацій відсутня. Хоча саме у вересні 2015 року Гульницький, раптово, набув у приватну власність нерухоме майно на загальну суму 2.595.291,00 гривень. Не менше здивування викликала і дев'ятикімнатна квартира у центрі Одеси, площею 197 квадратних метрів, частку в якій, чиновник забуває декларувати з 2013 року.
Одеська митниця була і залишається фінансовою чорною дірою на мапі України. Переваги торгового порту міжнародного значення, на чорноморському узбережжі, були закладені ще за часів створення зони Порто-Франко у 19 сторіччі. Відтоді митниця і контрабанда стали впливовими джерелами розвитку Одещини.
Однак, сьогодні можна з жалем констатувати, що зміна назв, підпорядкування і керівництва митниці, ніяк не вплинули на існування злочинних схем. Які, як і раніше, призводять до витоку мільйонів гривень з державного бюджету та забезпечують не одну тисячу обслуговуючого персоналу Одеської митниці.
На ниві псевдо-реформування означеного фіскального органу прославився і нинішній лідер опозиційних промов Міхеіл Саакашвілі. Свого часу, призначений на посаду голови Одеської обладміністрації однокурсником, а нині Президентом України Петром Порошенком. Але попри величезну кількість галасу, що зазвичай супроводжує грузинського «реформатора», результати удосконалення роботи митниці зійшли нанівець одразу після його від’їзду з Одеси.
Та й хіба можна сподіватись на якісні зміни, коли усі «покращення» носять переважно декларативний характер. Бо найчастіше закінчуються банальною заміною керівництва «своїми» людьми, з метою вигідного перерозподілу фінансових потоків. До того ж, подібні рокіровки жодним чином не зачіпають керівництва на місцях, яке традиційно і є головним «носієм» корупції у державних структурах.
Переглядаючи декларації керівництва середньої ланки Одеської митниці не важко зрозуміти масштаб псевдо-реформування. Складається враження, що у реальних змінах тут ніхто не зацікавлений.
Нині, після чергової порції «необхідних» реформ, одеська митниця Державної фіскальної служби України територіально складається з дев’яти митних постів та центру надання адміністративних послуг.
Митний пост «Південний» Одеської митниці ДФС до його перейменування наприкінці 2016 року мав назву «Григорівка». Саме тут працює незмінний заступник начальника митного поста – начальник відділу митного оформлення №1 – Ігор Вадимович Гульницький.
Чимало керівників змінилося на його пам’яті. Адже він, як і більшість колег-заступників, впевнено обіймає посаду ще з часів Віктора Федоровича. А безпосередньо в структурі Одеської митниці перебуває від початку двотисячних.
Перше, що впадає в око при перегляді реєстру декларацій, так це наявність двох електронних декларацій Гульницького у публічному доступі за 2014 та 2016 роки.
Декларація Ігоря Вадимовича за 2015 рік таємничо відсутня. З яких причин, та як так могло статися, «Центр медіарозслідувань «Булава» запитав у Національного Агентства з питань запобігання корупції. Туди ми спрямували окрему заяву.
Самі ж, в процесі аналізу декларацій Гульницького, виявили цікаву закономірність.
Саме у вересні 2015 року, чиновник раптово набув у приватну власність нерухоме майно на загальну суму 2.595.291,00 гривень, а саме :
Житловий будинок, з господарчими спорудами (реєстраційний номер 572922851237), загальною площею 640 кв.м за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Мізікевича (нині Лиманка), вулиця Майстерська, ж/м «Чорноморка», будинок 1/15. Вартість будинку за даними декларації – 2.373.529,00 гривень.
Земельну ділянку (реєстраційний номер 572873051237, кадастровий номер 5123755800:02:007:0020), площею 1085 кв.м за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Мізікевича (нині Лиманка), вулиця Майстерська, ж/м «Чорноморка», будинок 1/15. Вартість ділянки за даними декларації – 221.762,00 гривень.
За даними ресурсу Google Maps, земельна ділянка із чималим будиночком знаходиться в передмісті Одеси, неподалік від узбережжя Чорного моря. Заміський маєток пан Гульницький оформив на себе та свою доньку Гульницьку (Кириллову) Альону Ігорівну, що працює провідним спеціалістом у територіальному відділі міграційної служби України в Одеській області. Хто б сумнівався?
Та найцікавішою виявилася відповідь на питання, чи дозволяли статки чиновника придбати нерухомості на більш ніж 2,5 мільйони гривень? Переглядаючи декларацію за 2014 рік, починаєш розуміти можливі причини відсутності е-декларації за 2015 рік. Адже жодних статків, крім річної зарплатні у 85 тисяч гривень, за 2014 рік чиновником задекларовано не було.
Вочевидь, у 2015 році пан Гульницький настільки збагатився, що вирішив успіх не декларувати, щоб не наврочити. Бо крім згаданої нами нерухомості, у 2016 році, ним було задекларовано ще й готівкові кошти у розмірі 150 тисяч гривень та 15 тисяч доларів США.
Питання про ознаки незаконного збагачення через непрозору діяльність Ігоря Вадимовича, ми залишимо на розгляд Національного антикорупційного бюро України. Куди юридичним відділом «Центру медіарозслідувань «Булава» було скеровано відповідну заяву про вчинення корупційного злочину.
Але в історії набутої у 2015 році нерухомості, нас зацікавила ще одна принципова деталь – арешт накладений 14 березня 2017 року на будинок та земельну ділянку відповідно до ухвали Київського районного суду Одеси, від 01 березня 2017 року у справі №520/2572/17.
Як виявилося, арешт було накладено за клопотанням власників, тобто пана Гульницького та його дочки. Але виникає питання, навіщо власникам арештовувати своє майно? А справа от у чому. Виявляється, у далекому 2008 році, на піку популярності споживчих кредитів, тодішній власник нерухомості, виступив поручителем при отриманні кредиту на суму 750 тисяч доларів США у «ВТБ Банк», строком на 10 років, та у вигляді застави передав банку вказаний вище будинок та земельну ділянку у іпотеку.
В 2009 році грянула криза, доларовий кредит став для боржника непомірним тягарем. Тому до 2015 року загальна сума боргу зросла до розмірів астрономічних $1000000 доларів США. Тобто банк мав би набути у власність або продати будинок та земельну ділянку, що перебували в іпотеці. Але тут, вкотре, у справу втрутилися загадкові обставини.
9 лютого 2015 року іпотечну заборону було знято на підставі неіснуючого в природі судового рішення, а вже 12 лютого невідомий нам поручитель швиденько перепродав нерухомість третій особі. Яка в свою чергу, 11 вересня 2015 року знову продала будинок та земельну ділянку Ігорю Вадимовичу Гульницькому та його дочці.
Наскільки добросовісним набувачем нерухомості є пан Гульницький встановить суд, але кількість загадкових справ, що крутяться навколо його особистості починає вражати.
Та ще більше нас вразила дев’ятикімнатна квартира у центрі Одеси, площею 197 квадратних метрів, частку в якій, Ігор Вадимович уперто забуває декларувати в усіх своїх деклараціях починаючи з 2013 року.
Відповідно до даних відкритих державних реєстрів, квартира № 5 по вулиці Князівській в Одесі з 9 листопада 2013 року перебуває у спільній частковій власності Гульницького Ігора Вадимовича. Орієнтовна вартість аналогічної квартири у центрі Одеси становить 4.000.000,00 гривень.
Питання відсутності у деклараціях вказаної частки в масштабному об’єкті житлової нерухомості ми знову ж таки передаємо на розгляд антикорупційних органів. Декларування Гульницьким недостовірної інформації є абсолютно очевидним фактом.
Найцікавіше, що з 10 грудня 2014 року по 23 серпня 2015 року Ігор Вадимович проходив поглиблену перевірку передбачену Законом України «Про очищення влади» з обов’язковим дослідженням декларацій. Пан Гульницький власноруч писав заяву про її проведення та навіть додавав копію декларації за 2013 рік.
Однак, 9 місяців перевірок, десятки запитів та копітка праця керівництва Одеської митниці ДФС по перевірці самих себе, несподівано виявили, що у Гульницького Ігоря Вадимовича все добре.
Частку у дев’ятикімнатній квартирі, що обліковується у відкритих реєстрах, але відсутня у деклараціях, успішно …не було знайдено. А отже якість так званих «перевірок» – зрозуміла.
Які перевірки таке і очищення, яке очищення, такі і чиновники. Це стосується абсолютно усіх владних структур України в яких 90% керівників середньої ланки є успішними носіями корупційної складової ще з часів Леоніда Даниловича Кучми. А усі імітаційні «очищення» їх трохи бентежать, проте, анітрохи не лякають.
Наостанок, слід додати, що 15-го травня цього року, Одеська митниця ДФС отримала нового керівника — Олександра Власова. Раніше він очолював спецпідрозділ ДФС «Фантом» і «Чорну Сотню» (Міжвідомчий цільової центр із запобігання та виявлення порушень митного законодавства). Власов переміг у конкурсі результати якого були відомі ще до його початку. Можна припустити, що конкурс було проведено на рівні спланованих заздалегідь «очищень» та «перевірок». А отже сподівання на позитивні зрушення у загадковій митній гавані Одещині є дещо примарливими.
Нікітін Олексій для ГО "Центр медіарозслідувань "Булава"
http://www.bulava.org/novini/item/1157-tinovi-oborudky-odeskoho-mytnyka